Чесно
кажучи, писати дане ессе зовсім немає бажання, і не по причині ліні, а
через те, що написати все, що думаю про суспільство потрібно декілька
слів нецензурної лексики. Проте, єдиною причиною того, що заставило мене
сісти за клавіатуру - стало бажання спробувати виразити думки у форматі
роздумів без логічних звязків, просто виразити обурення на світ, або на
ту його частину яка вже давно перетворилась на тварин. Напевно через
причетність до тогож виду так писати буде некоректно, хоча кого це
зацікавить. Суспільство давно змирилось з думкою про втрату душі,
самобутності та особистої гідності. Нас давно перетворили на самців та
самок, або як тепер модно Mail та Famail. Саме так ми тепер називаємось у
більшості інтернет порталів, а через деякий час це напевно плавно
вильється в усі сфери нашого життя. Можливо, так має бути в процесі
неминучої глобалізації? Можливо це комусь вигідно? А можливо нам просто
байдуже хто ми!!! Нам важливо пожирати собі в задоволення матеріальні
блага, не задумуючись над їх походженням.
Напевно, перегнув, коли
сказав - "незадумуючись про їх походження", а, можливо, і применшив
масштаби. Нещодавно в підтвердження почув думку паразита справжнього
пожирача чужих матеріальних благ... Суть її можна звести до простого:
"Мені соромно біля тебе бути бо ти намагаєшся відповідати на питання
суспільства. Ти не виріс ще з дитячості". Коли я запитав: "Чи тобі не
соромно що за тебе це робилять їнші?" відповіді не було, тай, напевно,
від нього її ніколи не почую. Тай сам я іноді не відповідаю на це
питання- напевно соромно. Хоча соромно у даний час не багатьом, можна
сказати одиницям: більшість користується словами, які розпочинаються на
по-: по-фіг, по-барабану і так до безкінечності. Людина недовго була
людиною, якихось декілька тисяч років намагалась формувати культуру,
розвивати особистість, дбати про майбутнє. Хоча, мабуть, ми ніколи і не
залишали статус тварини - просто зменшували її вміст у собі. Сьогодні
ті, кому не байдуже вже нічого не будують, скоріш захищають збудоване
від тварин, які іменують себе елітою, "золотою молоддю" так як вони себе
не називають. Дивно, радує те, що все рідше вживається назва людиною
Суспільство складається з людей, а з втратою людей воно перетвориться на
стадо, масу, яка споживатиме те, що їй запропонують. Причому,
пропонують вже сьогодні і ми з вдячністю беремо, не задумуючись до чого
це приводить.
Напевно, думати стало не модно, спроба боротьби
викликає сміх, співчуття стало рисою, яка все рідше і рідше
зустрічається в суспільстві. Ми втратили той вогонь, який у нас жеврів
тисячу років, який так і ніколи не перетворився у справжнє полум"я.
Українці завжди боролися, але коли, здавалося б досягли поставленої
мети- то втратили все. Наш народ став рабом у своїх же господарів. Хоча
правильніше буде сказати став стадом у погонича-неука. Ми дозволили себе
перетворити у тварин за короткий період, а скільки часу буде потрібно,
щоб знову стати людиною?
Завершуючи безладний плин думок вкотре
запитую: "Чи багатьом хочеться боротися за звання і покликання бути
справжньою людиною?", а відповідь чомусь залишається негативною...