Людство – це один механізм, одна нестерпна, вередлива, бідолашна дитина зі своїми примхами, комплексами та принципами.
З одного боку, вона вчиться приборкувати свої божевільні бажання, а з іншого - з кожною секундою з’являються нові,
ще більш божевільні й недосяжні. Сучасне суспільство – колективна несвідома гра, у якій, як правило, виграють
найсильніші, залишаючи іншим глибокі принизливі розчарування та пригнічення власної свідомості. Життя – це страх,
муштра, ненависть, розпач, люта неприязнь, та час від часу – гірка насолода брехні, найщиріші захоплення і власні мрії.
Усі ми шукаємо визнання та розуміння, натомість отримуємо жорстоке знеособлення чи пресинг. Людей у деякій мірі,
можна згрупувати у певні категорії, розділивши між ними відсотки. Мабуть, першу групу слід назвати «людина-тварина»,
до якої входять 30% нашого населення. Які її головні особливості? Що вона приховує у своєму маленькому,
не надто цікавому просторі? До цієї категорії належать абсолютно нестандартні, дивакуваті люди, головним завданням
яких є здобути собі крихітне ліжечко з м’яким простирадлом та невеличкий шматок хліба, аби прожити до наступного дня.
Зате вони знають усі тонкощі, хитрощі та премудрості тваринного життя. Ці люди можуть виглядати дещо брутально чи
неестетично. Їм необхідно трішки тепла, надії та впевненості у собі, їхні розмови мають смішне забарвлення, а думки
хаотично літають і не можуть знайти собі гідного місця в житті людей-тварин. Особлива риса – це відсутність
високоморальних цінностей, бо для розвитку, як не крути, потрібно пройти через труднощі чи випробування,
а це не надто цікаво, та присутність інстинкту стада, котре колективно поширюється на навіть дуже свідомих людей.
Категорія «людина-тварина» дуже популярна, і завжди радо приймає усіх охочих спробувати своє життя.
Щодо більш морального та естетичного – угрупування людства під назвою «людина-людина». Мабуть,
це найбільш свідома та легка для сприйняття категорія. Розум знаходить спільну мову та взаєморозуміння зі своїми
звичками і бажаннями, уміло їх аналізує, керує своєю інтуїцією, совістю, логікою. Із кожним днем людина формується
як особистість, прикладаючи до цього зусилля, тому до цієї категорії входить лише 20% населення. Їм набагато легше
зрозуміти правила складної гри, знайти собі гідне місце в житті, забезпечити себе необхідним : одягом, книгами,
друзями. «Людина-людина» - це своєрідна еволюція інших категорій, це тріумф і цікаві враження чи емоції.
Між розумом та пихатістю існує мізерна, практично невидима лінія, яка й поділяє людей на цікавих та смішних,
і характерною рисою «людей-людей» є те, що вони вправно вміють помічати цю лінію під своїми вигаданими телескопами.
Ця категорія відповідає за свої вчинки, насолоджується життям, розвивається. Трагічним, а, може, фантастичним
є лише одне – угрупування, що має свої чіткі принципи, і не приймає у свої стіни тих, хто не відповідає їхньому
шаленому темпу.
А про розум, пихатість та самозакоханість можна дізнатись, вивчивши категорію «людина-демон»,
до якої входить 30% усього населення планети. Цікаві, незалежні особистості уміло управляють своїми звичками, інтелектом.
Вони здатні на великі інтриги та елементарні зради. Насолода власним собою – це велика сила, яка здатна на відчайдушні
речі заради того, щоб задовольнити свої бажання та примхи. Вони люблять дурити людей, використовувати їх, прикидатись
не надто обізнаними, питати про смішне і дивне, вдаючи, що це для них життєво необхідно, і що красивіших речей їм ще
чути ніколи не доводилось, а потім використовувати своїх бідолашних, наївних, зачарованих жертв у власних цілях.
Інших людей вони також поділяють на категорії – ті, з яких можна щось взяти, і ті, які вже використані і морально
пошматовані. Задоволеність власним життям, відсутність справжніх друзів, здатність підлаштовуватись до будь-яких умов
існування, уміння виходити переможцями, зраджуючи свої переконання (хоча, які там переконання, без них легше ж жити)
– основні характеристики даної категорії. Можливо, інколи варто випустити на прогулянку всіх своїх демонів, щоб не
розірвали твій мозок і легені, проте потрібно мати велику силу волі аби їх назад прийняти у свою душу та замкнути
на тривалий час, чого ця категорія поки, що не навчилась.
І останнє, дивовижно-нецікаве і фантастично-необізнане угрупування людей під назвою «людина-зомбі», включило
у свої абстрактні стіні 20% сучасного суспільства. Як довели вчені, ці люди, на відміну від «людини-тварини», навчились
обслуговувати свої звички та жити по чіткому, надто нікчемному графіку: встав, поїв, пішов на роботу/навчання, подивився
кінофільм, мексиканський серіал та ліг спати - і так з дня у день. Чи підходить їм таке життя? Абсолютно. Це і є головна
ознака категорії. Їм нецікаво впливати на світ, а світу нецікаво впливати на них і заставляти розвиватись чи
самовдосконалюватись, у них повне взаєморозуміння зі Всесвітом. Мабуть, прожити своє нецікаве життя і нічого після себе
не залишити – це, як мінімум, трагічно. А помирають люди-зомбі, власне, від нестачі любові, грошей та невизнання з боку
інших категорій. Самотність, байдужість, слабкість як не як виснажують фізично та морально, забирають усі сили,
аби стимулювати себе до зміни життя. Усі вони доходять до того, що якось зранку проснувшись, не можуть зрозуміти правила гри,
ворожі закони та чужу мову інших людей, але їхня відсутність або присутність не надто фатально змінить карму Всесвіту,
тому до них нікому немає діла.
Кожна категорія – унікальна, проте є багато причин, щоб усе-таки триматись усім нам разом, бо життя – це командна
гра, і кожен із нас, понад усе в світі боїться забути правила цієї гри та залишитись сам на сам із жорстоким вироком судді.
